Як змусити камінь блищати?

Усі хочуть, щоб камінь блищав, як дзеркало, і навіть краще. Навіть якщо цей камінь за своєю природою блищати не може, він все одно повинен блищати. З цієї причини все, що робить камінь блискучим, користується величезним попитом.

За теорією, чим менше у каменю нерівностей, тим краще він блищить. Такий ефект досягається кількома шляхами – механічним поліруванням, заповненням нерівностей чимось, що може блищати, обробкою каменю хімічними речовинами, що згладжують нерівності або “заплавляють” верхній шар.

Поліролі, воски та засоби для хатнього догляду

Найдавніший і найпростіший спосіб зробити камінь блискучим, не поліруючи його механічно, – це натерти його воском. Нині на зміну воску прийшли парафін і силікон, які в різних комбінаціях складають основу більшості поліролей і полірувальних паст для каменю. За традицією такі засоби називають восковими. Великої популярності у світі набули продукти фірми Tenax, ILPA.

Після висихання розчинників і полімеризації основи на камені такі склади поліруються сталевим фетром. Його волокна знімають надлишки пасти, не засолюючись. Пори каменю залишаються заповненими пастою, мікронерівності ховаються. Поки віск залишається в порах, поверхня здається полірованою. У результаті вимивання пасти водою з мийними засобами камінь набуває свого природного вигляду після механічної обробки.

Спецпрепарат може бути рідким (“liquid”) і густим (“solid”). Вважається, що рідкий зручніший для обробки горизонтальних поверхонь, а густий – для вертикальних. У будь-якому разі необхідно дочекатися, поки засіб повністю висохне і полімеризується. На процес полімеризації впливають вологість і температура в приміщенні. Навіть якщо час, зазначений в інструкції, вже вийшов, але засіб ще не висох, братися за полірування не можна. Спецпрепарат треба наносити максимально рівномірно і дуже тонким шаром.

Необхідно додати, що перед нанесенням спецпрепарату необхідно провести ретельне очищення поверхні. Бруд, що знаходиться в камені, буде розчинений препаратом і залишить розводи на поверхні.

Іноді до складу паст входить абразивний (корундовий, алмазний або будь-який інший) порошок, такі пасти вже не можна віднести до розряду просто хімічних засобів – у поєднанні з фетровим кругом вони самі стають інструментом.

Поліролі та склади призначені для домашнього догляду можна розтирати і звичайною тканиною. Вона має бути сухою, чистою і не залишати ворс під час використання. Необхідно простежити, щоб поверхня була покрита рівномірним мікроскопічним шаром і на ній не залишилося надлишків засобу.

Поліролі та склади призначені для домашнього догляду можна розтирати і звичайною тканиною. Вона має бути сухою, чистою і не залишати ворс під час використання. Необхідно простежити, щоб поверхня була покрита рівномірним мікроскопічним шаром і на ній не залишилося надлишків засобу.

Не можна забувати, що такий підхід хороший, коли первісний блиск лише частково загублений і полірована поверхня не має явних слідів ушкодження. Навіть у цьому разі треба регулярно повторювати цю процедуру. У поєднанні з очищенням і захистом каменю це і називається “догляд за каменем”.

Виробники професійної хіміі для каменю часто мають у своєму асортименті засоби для домашнього догляду. Як правило, це набір, що складається з декількох засобів – для очищення, захисту та надання блиску каменю. Користуватися таким набором легко і зручно, головне – дотримуватися черговості застосування і слідувати інструкції.

Плюси воскових поліролей:

• швидко, недорого і з невеликими зусиллями можна приховати дрібні дефекти, відновити
• блиск потьмянілої полірованої поверхні;
• набір для домашнього догляду можна використовувати в побуті.

Мінуси воскових поліролей:

• такий блиск недовговічний, при регулярному прибиранні поліроль змивається водою з
• мийними засобами;
• поверхня стає занадто слизькою;
• професійні засоби не рекомендується використовувати в побуті.

Кристалізація мармуру

Зробити мармур блискучим за допомогою хімії можливо, застосувавши технологію кристалізації. Її можна проводити на камені, який колись уже був переполірований, але втратив блиск (якщо поверхня піддавалася кристалізації раніше, не на кожному камені вийде відновити рівномірний блиск за допомогою повторної кристалізації, не вдаючись до шліфування) або в процесі переполіровки після абразиву № 400.

Кристалізація – це термохімічний процес, під час якого змінюються фізичні та хімічні характеристики верхнього шару каменю. У процесі кристалізації використовуються спеціальні хімічні засоби (у т. ч. кислоти), які вступають у реакцію з кальцитом, що міститься в деяких осадових породах органічного походження, і ніби “заплавляють” верхній шар. Кристалізацію можна проводити на мармурі, на деяких видах доломітизованих вапняків, травертину, онікса. Ба більше, не на всіх видах мармуру кристалізація дає бажаний ефект, навіть якщо дотримано всіх вимог технологічного процесу. Результат також залежить від наявності сторонніх домішок у камені.

Окреме слово необхідно сказати про шви між плитами. Зазвичай вони заповнюються цементною затіркою. У такому разі в процесі кристалізації цемент і пісок будуть вимиватися зі швів і залишати каламутні розводи на поверхні каменю. Для досягнення ідеального результату шви мають бути розшиті та заповнені поліефірной мастикой або епоксідним клеєм.

Для кристалізації необхідне таке обладнання: роторна машина (швидкість 150-200 об./хв.), пилегрязеводосос. Витратні матеріали: педи1 (червоний, білий або сірий – залежно від властивостей каменю) діаметром 250-500 мм; хімічні засоби: кристалізатор (рідкий або порошковий); мийні засоби – Stripper (стрипер) – видаляє жири і забруднення, готує мармур до обробки кристалізатором; шампунь для каменю (Stone shampoo) для нейтралізації кислот і очищення каменю після кристалізації.

1 Пед (пад) (англ. pad – подушка, набивка, прокладка) – диск із поліестрового волокна. Залежно від ступеня жорсткості педи використовуються для очищення і миття підлог, кристалізації, нанесення поліролей і догляду за каменем. Також бувають педи з нанесеним алмазним зерном для абразивного полірування, педи зі сталевого фетру для розполірування спецпрепарату, педи з нержавіючої сталі для полірування граніту з двокомпонентною системою.

Під час проведення робіт, пов’язаних із цією технологією, необхідно враховувати, що бризки, які потрапили на навколишні предмети, можуть їх пошкодити і навіть зіпсувати. Важливо ретельно закрити плівкою і малярським скотчем стіни, меблі, рослини, паркет, – все, що не можна прибрати із зони робіт.

Плюси кристалізаціі:

• після її проведення поверхня каменю стає міцнішою (опір до стирання збільшується більш ніж у 2 рази);
• поверхня стає гладкою і блискучою;
• поверхня каменю практично не вбирає воду (водопоглинання зменшується мінімум у 10 разів);
• при проведенні кристалізації на підлозі, що була в експлуатації (за відсутності значних пошкоджень), камінь набуває колишнього кольору і сяйва. Колір стає більш “живим”;
• за кристалізованою підлогою набагато легше доглядати – бруд менше прилипає до неї;
  коефіцієнт ковзання знижується в середньому на 20%.

Мінуси кристалізаціі:

• кристалізація – складна технологія, проводити її правильно можуть тільки фахівці, які мають необхідний досвід і обладнання;
• кристалізація може проводитися далеко не на всіх видах мармуру.
• Багато що залежить від наявності сторонніх домішок, кількості та стану кальцію в мармурі.

• Кристалізація граніту

Нещодавно з’явилася технологія хімічного полірування граніту, яку можна назвати також кристалізацією граніту. У цьому разі використовується засіб, що містить кислоти, які вступають у реакцію з гранітом. Устаткування і процес ті самі, що і для кристалізації мармуру.

Ступінь полірування граніту, за якого можна починати кристалізацію, – зерно 400 для кольорового і 600 для чорного граніту. Результат, який дає кристалізація 80-90% від ідеального блиску даного матеріалу. Економія часу і грошей 20-30%. Ця технологія може підійти у випадках, коли вимоги до полірування і розцінки невисокі, а часу обмаль.

Поліровка граніту

Полірування граніту зазвичай проводиться абразивним інструментом: поступово переходять від шліфувального інструменту з великим зерном до інструменту з більш дрібним. В ідеалі для отримання повноцінного блиску на поверхні граніту необхідно мати набір якісних інструментів і досвід роботи. Але іноді з різних причин бажаного ступеня полірування досягти не вдається. Тоді виручає хімія.

Щоб довести граніт до ідеального блиску, існує безліч засобів, які здебільшого мають у своєму складі оксиди різних металів. Це можуть бути оксиди олова, свинцю, хрому, алюмінію, церію, цирконію тощо. Останніми роками розроблено кілька технологій, що включають, крім згаданих речовин, ще й різні воски, кислоти і пил від нержавіючої сталі. Комбінуючи ці компоненти залежно від типу і кольору граніту, можна домогтися дуже високого ступеня блиску і глибини кольору каменю. У деяких джерелах також пропонується додавати до складу суміші фарбувальні пігменти, що має ще більше поліпшити результат. Це стосується в основному чорного граніту.

Нині набула поширення техніка використання двокомпонентного складу і педа з нержавіючої сталі. Двокомпонентний склад являє собою молочко і порошок, які змішуються між собою і наносяться на камінь. Одразу після нанесення суміш розполіровується педом з нержавіючої сталі. Для цього необхідна звичайна роторна машина з діаметром диска 250-500 мм і швидкістю обертання 150-200 об./хв.